Хутір Нарбутівка

Жодної інформації про Нарбутівку не бачимо. Продивляємося інформацію про інші населені пункти Глухівського району, і нарешті знаходимо:

До речі, приємно вразила Google-map, де інформація подається дуже точно і коректно:

У своїх спогадах Георгій Нарбут згадує «ставок з двома водяними млинами та сукновальнею, але від всього того лишився тільки земляний насип та кілька почорнілих сваїв» (цитую за виданням Білецький П. «Георгій Нарбут». Л. 1985)

Ставок вдалося розшукати:

Тобто хутір Нарбутівка розташовувався десь у цьому місці:

Ось він, поворот на хутір:

Не лишилося не тільки Нарбутового будинку, а більш пізніших, селянських будівель. Ось рештки хати побудови 1970-их, які мені вдалося знайти недалеко від хутора:

Це фраґмент з ілюстрації до байки Крилова «Добра лисиця», яку Георгій Іванович виконав у 1913 році:

Але що цікаво, якраз влітку 1913 року художник перебував на хуторі Нарбутівка, де міг малювати будинок з натури. На фото цього року, яке люб'язно надане правнучками художника Лесею та Даною Нарбут, бачимо Георгія Івановича (третій зліва) у групі людей, які сидять біля Нарбутівського будинку. Нарбут так описує цей будинок: «Панський маєток, від критих соломою селянських хат відрізняє металевий дах. Видно, що залізо було колись пофарбоване червоним кольором, але то було колись...» В цих словах відчувається, що будинок досить занедбаний, що перегукується з забитими дошками вікнами будинку на ілюстрації «Добра лисиця». Можливо, то дійсно зображений Нарбутівський будинок.

А знаходився будинок, за словами місцевих жителів, на цьому місці:

Ще одне архівне фото 1913 року зроблене на хуторі Нарбутівка:

Георгій Нарбут згадував, що навколо хутора були яблуневі сади: «... то в город заліземо, то яблоню обтрусимо, а Андрій Іванович розсердиться та кричить: Ах ви, саранча нарбутівська!»

Яблуневий сад я також знайшов:

Загалом, місця де ріс Георгій Нарбут, було дуже приємно оглядати. Не дарма художник любив рідні місця, і не раз звертався до них у своїх графічних роботах. 

Це Пустогород, недалеко від Нарбутівки. Замальовка виконана під час літніх канікул 1907 року (в цей час Нарбут вже вчився у Петербурзі). Платон Білецький так описує цей період творчості художника: «Ряд начерків виконаний для задуманої Нарбутом серії «Колишня Малоросія». Звичайно, часи запорізької вольниці, козацьких полковників, сотників, гетьманів, вельмож, як то Румянцева-Задунайського або Неплюєва, можна було відтворити лише силою фантазії. Втім, не лише руїни, не тільки старовинні портрети могли нагадати про ці часи. Багато чого від XVII і XVIII століть збереглося в недоторканності: від села до села бродили сліпі кобзарі, сільські дівчата виряджалися по-старовинному, старики в крислатих солом'яних «брилях» неквапливо розкурювали запорізькі «люльки»; серед зелені біліли під золотистими покрівлями хатки-мазанки, перевертали крилами почорнілі за довге своє життя вітряні млини - «вітряки», височіли в розораних степах кургани з половецькими «кам'яними бабами», мальовничі, як у давнину, були міста з величними храмами гетьманських часів, зокрема - Глухів та Новгород-Сіверський. Все це Нарбут зобразив у своєму альбомі з більшим чи меншим успіхом». 

У Глухові я минулого року був, і напевно прийшла пора написати про глухівський період життя Георгія Нарбута. Але це вже зовсім інша історія.